Для Івана Білейчука цей рік був дуже не простий, багато різних подій, перемог, травм, прикрих невдач, емоцій, переїздів… Ставши бронзовим призером Європи у польському місті Катовіце він здобув право боротися за Україну в Хорватії на ЧС і він боровся. У першому поєдинку здолав опір вірменського борця (призера Європи), потім пройшов поляка, та китайця. Першу сутичку програв іранцю (який і став чемпіоном світу). А за 3 місце програв росіянину. Програв він ці сутички явно, переконливо. Слід відмітити чесність суддівства, ніяких запитань до суддів, всі претензії до нас. Фізично ми були не готові боротися з "таким іранцем" і "таким росіянином". Треба ще багато працювати і  працювати ще у правильному напрямку. Треба навчитися терпіти, терпіти все і рухатися до поставленої мети.

З великою вдячністю згадую всіх людей що допомогли фінансово для виїзду на ЧЄ і ЧС. Особлива подяка Ярославу Герману. Дякую від себе і від усіх хлопчиків, що дали можливість нашим кращим борцям позмагатися на світових килимах. Бо це відкриває дорогу нашим маленьким і юним борцям. Це дає віру у завтрашній день, де є надії що і джурівськими хлопчиками буде піднятий прапор держави і в їхню честь будуть лунати гімн України та аплодисменти багатотисячних залів. З вірою у це живемо і працюємо…

Іван Курилюк