Іван Васильович Курилюк отримав найвищу державну відзнаку для тренера - звання Заслуженого тренера України. Все спортивне товариство Покуття вітає Івана Васильовича із почесним спортивним званням. Дуже приємна новина для всіх нас.

Іван Курилюк почав навчати вільній боротьбі хлопчаків у 1991 році, коли народилася сучасна держава Україна. Що згадую з того часу – не було залу, не було матів, «млин» відпрацьовували на голій підлозі, … Сьогодні три зали, відремонтовані власним коштом і власними руками, більше сотні юних спортсменів, які тренуються щоденно. Багато можна розказати ще, але не все можна та і немає необхідності. Можна назбирати статистику змагань, медалей, випускників, особливо в останні роки. Проте неможливо полічити скільки поту, крові, нервів, здоров’я віддано любимій справі.

Вітаємо Івана Васильовича, і від усього серця бажаємо міцного козацького здоров’я, щастя і добробуту Вам і Вашій родині, великих успіхів і здобутків в усіх справах, наснаги та натхнення, довгих років життя у міцному родинному колі.
 

Наш земляк, поет Іван Оробець написав такого вірша:
Тренеру

Ріку життя долаю вбрід,
В ній не вода – солоний піт,
І перекати і водовороти.
А дні стрілою на проліт
Неначе ластівки політ,
На боротьбу спішу, бо це робота

Політ життям – то не слова,
І на льоту усе бува,
Гартуйте ж крила, мої ластів’ята.
Хай піт рікою залива
Хай не завжди рясні жнива
На боротьбу спішу, немов на свято

Вселяти віру у серця – то доля тренера-борця,
Я на килим думками з вами лину
Чи випадкова доля ця?
Чи то за волею Творця?
На боротьбі мій світ зійшовся клином.