В.І. Курилюк
Лиш синій кут, червоний кут
Й звитяжне коло.
Я тут стою і ти вже тут,
Народ навколо.
А усміх мій – то добрий знак,
Моя надія!
Іти вперед не зможе всяк –
Лиш той, хто вміє.
Стрімка стріла – то мій прохід
У твої ноги.
Я – криголам. Я льодохід.
Йду без дороги.
Суплекс, підхват. Катай накат.
Рука сталева.
Я – ратник – витязь, хай без лат,
Та в тілі лева.
Вертушка, ключ – ти на мосту.
Кладу на спину.
І я росту, росту, росту
Моя це днина.
Зліта уверх, як чудо птах,
Моя правиця.
Зрубав, перемолов на прах,
Невже це сниться?
Ні я не сплю – це справді яв
Душевна мука.
Весь світ сьогодні я б обняв –
Так серце стука.
В тумані ніби п’єдестал
І дзвін медалі.
Та де б не був, ким би не став
Ітиму далі.
Немає спину хлопцям тим.
Іскринка в серці.
І їм рости, рости, рости
В борівських герцях.
Черпати силу із ріки –
Не святотатство.
Так жити буде навіки
Борцівське братство.
| 
